зголодніло
ЗГОЛОДНІЛО, присл. Відчуваючи голод. Мале шолудиве собаченя зголодніло обнюхувало сміття на пероні (Досв., Вибр., 1959, 34).
зголодніти
ЗГОЛОДНІТИ і рідко ІЗГОЛОДНІТИ, ію, ієш, док. Відчути голод, захотіти їсти. Вовчик давно зголоднів, та все якось стидається признатися (Фр., IV, 1950, 85); Він.. не їв нічого від самого ранку, то так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Март., Тв., 1954, 35); Хлопці розклали невеличке багаття і сіли відпочити. Тільки тепер вони відчули, як стомилися і зголодніли (Багмут, Щасл. день.., 1959, 213); // Натерпітися від голоду. Вже нікуди далі, все одно пропадати.- Хоч в яму, гірше не буде.- Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть (Коцюб., II, 1955, 45); // перен. Відчути велике бажання до чого-небудь, настраждатися, змучитися без чогось. Люди тяжко зголодніли за мирним життям і заради нього, заради спокою на своїй землі йшли на все (Кучер, Голод, 1961, 392); Розташувались як удома. Хто на пальці хукав, хто кинувся обмотки перемотувати, хто крутив цигарку - зголодніли курці за дорогу (Збан., Сеспель, 1961, 246).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зголоднію | зголодніємо |
2 особа | зголоднієш | зголоднієте |
3 особа | зголодніє | зголодніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зголоднів | зголодніли |
Жіночий рід | зголодніла | |
Середній рід | зголодніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зголодніймо | |
2 особа | зголодній | зголоднійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зголоднівши |