згорьований
ЗГОРЬОВАНИЙ, а, е. 1. Який зазнав багато горя, страждань. Все меркло порівняно з матір'ю, згорьованою, змарнілою, наймилішою, найкращою за всіх... (Гончар, Таврія, 1952, 19); Невже покинув землю ти згорьовану, священну? (Шер., Дружбою.., 1954, 42); // Який має на собі відбиток пережитого горя, страждання. Стояв [Андрій] біля дверей, стрункий, задуманий, білявий, ще більше відтіняючи згорьоване обличчя Докії (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 519); Здіймалися [вежі собору] до самого неба, обцяцьковані гулястими кам'яними прикрасами, як згорьовані руки незнаних будівників цієї святині - мозолями (Загреб., Європа 45, 1959, 344); // Який виражає горе, страждання; скорботний. Чоловік впіймав його згарьований погляд (Д. Бедзик, Полки.., 1959, 31).
2. Зароблений, здобутий важкою працею. Хіба полізе мені в горло той сухар, такою кривавицею і муками згорьований? (Збан., Єдина, 1959, 157).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згорьований | згорьована | згорьоване | згорьовані |
Родовий | згорьованого | згорьованої | згорьованого | згорьованих |
Давальний | згорьованому | згорьованій | згорьованому | згорьованим |
Знахідний | згорьований, згорьованого | згорьовану | згорьоване | згорьовані, згорьованих |
Орудний | згорьованим | згорьованою | згорьованим | згорьованими |
Місцевий | на/у згорьованому, згорьованім | на/у згорьованій | на/у згорьованому, згорьованім | на/у згорьованих |