згублений
ЗГУБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до згубити. Під ним [хрестом] тліє вісім безневинних душ, згублених в одну ніч «страшним чоловіком» (Мирний, І, 1949, 415); Може, за марно згубленою молодістю на ланах панських просльозився дід (Цюпа, Назустріч.., 1958, 355); // у знач. прикм. Він прогув якимось ніби не своїм, згубленим голосом (Гончар, Тронка, 1963, 35).
2. у знач. прикм. Який згубився, зник з поля зору; непомітний, невидимий на фоні чого-небудь. [Тірца:] Знов поллється молоком і медом земля обітована, ся земля, де ми тепер блукаєм, мов вигнанці, мов стадо згублене на бездоріжжі (Л. Укр., II, 1951, 160); Стояв [Іван] безпорадний, згублений у липкому тумані (Коцюб., II, 1955, 327).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згублений | згублена | згублене | згублені |
Родовий | згубленого | згубленої | згубленого | згублених |
Давальний | згубленому | згубленій | згубленому | згубленим |
Знахідний | згублений, згубленого | згублену | згублене | згублені, згублених |
Орудний | згубленим | згубленою | згубленим | згубленими |
Місцевий | на/у згубленому, згубленім | на/у згубленій | на/у згубленому, згубленім | на/у згублених |