згуртований
ЗГУРТОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до згуртувати. Вони [хмари] пливуть, згуртовані вітрами, до берегів любимої землі (Гонч., Вибр., 1959,84); - Вирішальні бої відбудуться там, на барикадах по містах та по заводах, де згуртований, злитий в багатотисячні колони пролетаріат (Головко, II, 1957, 312); У важкі дні війни партія діяла як монолітна бойова організація, тісно згуртована навколо свого Центрального Комітету (Ком. Укр., 9, 1965, 58).
2. у знач. прикм. Який згуртувався, утворивши гурт, зграю (про багатьох). Летить до вирію, до теплої мети Гусей згуртованих черга ширококрила (Рильський, III, 1961, 185).
3. у знач. прикм., перен. Який об'єднав свої сили, став монолітним, єдиним. Феодал мав справи не з розрізненими, безпорадними селянами, а із згуртованою общиною, що звикла до спільних дій (Іст. середніх віків, 1955, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згуртований | згуртована | згуртоване | згуртовані |
Родовий | згуртованого | згуртованої | згуртованого | згуртованих |
Давальний | згуртованому | згуртованій | згуртованому | згуртованим |
Знахідний | згуртований, згуртованого | згуртовану | згуртоване | згуртовані, згуртованих |
Орудний | згуртованим | згуртованою | згуртованим | згуртованими |
Місцевий | на/у згуртованому, згуртованім | на/у згуртованій | на/у згуртованому, згуртованім | на/у згуртованих |