здатен
ЗДАТЕН, тна, тне, на що, до чого і з інфін. Те саме, що здатний 1. [Антей:] Я не здатен так йому служити, як би хотів (Л. Укр., III, 1952, 416); - А справді, чи здатен він що-небудь зрозуміти з того, що сталося? - думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яцубу (Гончар, Тронка, 1963, 205).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здатен | здатна | здатне | здатні |
Родовий | здатного | здатної | здатного | здатних |
Давальний | здатному | здатній | здатному | здатним |
Знахідний | здатен, здатного | здатну | здатне | здатні, здатних |
Орудний | здатним | здатною | здатним | здатними |
Місцевий | на/у здатному, здатнім | на/у здатній | на/у здатному, здатнім | на/у здатних |