здовжений
ЗДОВЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до здовжити.
2. у знач. прикм. Витягнутий, збільшений у довжину. Катер відчутно смикнувся, мов сом на вудці, і спинився, тепер уже намертво прип'ятий на здовженім ланцюзі якоря (Ле, Клен. лист, 1960, 171); // Який має довгасту форму. Трохи здовжене обличчя було блідуватим, і тому ще чіткіше окреслювався різкий розмах крилатих брів (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 845); Стін у кабінеті вченого майже не видно, бо по всьому здовженому чотирикутнику ця кімната заставлена книжковими шафами (Вол., Місячне срібло, 1961, 49).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здовжений | здовжена | здовжене | здовжені |
Родовий | здовженого | здовженої | здовженого | здовжених |
Давальний | здовженому | здовженій | здовженому | здовженим |
Знахідний | здовжений, здовженого | здовжену | здовжене | здовжені, здовжених |
Орудний | здовженим | здовженою | здовженим | здовженими |
Місцевий | на/у здовженому, здовженім | на/у здовженій | на/у здовженому, здовженім | на/у здовжених |