здоровань
ЗДОРОВАНЬ, я, ч., розм. Людина, що відзначається силою, міцною будовою і перев. високим зростом. Брати підбасками підхопили пісню, а щаслива мати дивилася на своїх здорованів і похитувала головою (Стельмах, І, 1962, 96); Старший син Гаврило - широкоплечий, біловусий здоровань, на одну ногу кульгавий (Тют., Вир, 1964, 6); Троянди - білу, кремову й червону - Я зрізав, не без жалю і вагань, І рушив до вокзального перону, Типовий дачний муж і здоровань (Рильський, І, 1956, 261).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | здоровань | здоровані |
Родовий | здорованя | здорованів |
Давальний | здорованеві, здорованю | здорованям |
Знахідний | здорованя | здорованів |
Орудний | здорованем | здорованями |
Місцевий | на/у здоровані, здорованеві | на/у здорованях |
Кличний | здорованю | здоровані |