землевласник
ЗЕМЛЕВЛАСНИК, а, ч. Особа, яка володіє землею (у 5 знач.) на правах приватної власності. Іван Олександрович Лисевич був багатий землевласник; мав п'ять тисяч десятин землі й багато всякого добра (Сам., II, 1958, 410); Додержуючись вказівок Маркса, Енгельса і Леніна, робітничо-селянська держава передає землю, відібрану у поміщиків та інших великих землевласників, в безпосереднє користування селян (Ком. Укр., 4, 1963, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | землевласник | землевласники |
Родовий | землевласника | землевласників |
Давальний | землевласникові, землевласнику | землевласникам |
Знахідний | землевласника | землевласників |
Орудний | землевласником | землевласниками |
Місцевий | на/у землевласнику, землевласникові | на/у землевласниках |
Кличний | землевласнику | землевласники |