ззивати
ЗЗИВАТИ і рідко ІЗЗИВАТИ, аю, аєш, недок., ЗІЗВАТИ, зізву, зізвеш, док., перех., розм. Сигналом, криком чи якось інакше збирати в одне місце всіх або багатьох; скликати. Дзвоник.. давно вже гуде і ззиває до місця гласних, що розтеклися по всіх усюдах (Мирний, III, 1954, 386); Оце, було, щовечора, як пора йти на вечорниці.., то дівчата, то парубки й кричать - ззивають, кого там нема (Барв., Опов.., 1902, 57); // Кликати, запрошувати куди-небудь, до когось. Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (Фр., XI, 1952, 176); Латин.., Щоб не попастись в кайдани, Зізвав к собі панів вельможних (Котл., І, 1952, 184).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ззиваю | ззиваємо |
2 особа | ззиваєш | ззиваєте |
3 особа | ззиває | ззивають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ззиватиму | ззиватимемо |
2 особа | ззиватимеш | ззиватимете |
3 особа | ззиватиме | ззиватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ззивав | ззивали |
Жіночий рід | ззивала | |
Середній рід | ззивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ззиваймо | |
2 особа | ззивай | ззивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ззиваючи | |
Минулий час | ззивавши |