злинялий
ЗЛИНЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до злиняти. Важким поглядом він оглянув злинялий під сонцем Максимів френч (Панч, II, 1956, 16); Дід, повернувши лице вбік і дивлячись кудись у простір злинялими від старості очима, вухом тягнувся до трибуни, пильно дослухаючись (Коз., Зол. грамота, 1939, 48); Це був величезний старий орел, злинялий від сонця й негоди (Донч., IV, 1957, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | злинялий | злиняла | злиняле | злинялі |
Родовий | злинялого | злинялої | злинялого | злинялих |
Давальний | злинялому | злинялій | злинялому | злинялим |
Знахідний | злинялий, злинялого | злинялу | злиняле | злинялі, злинялих |
Орудний | злинялим | злинялою | злинялим | злинялими |
Місцевий | на/у злинялому, злинялім | на/у злинялій | на/у злинялому, злинялім | на/у злинялих |