злючий
ЗЛЮЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що злющий. - Та й недобра ж ся Мар'я яка! І чого вона така злюча до всіх стала?.. (Мирний, III, 1954, 224); Були серед них [павуків] такі великі й злючі, що інколи я скрикувала й відступала назад (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 84); Лице суворе й злюче (Ю. Янов., IV, 1959, 12); Розгулявся [Коник] на всі боки, Все байдуже, все дарма... Коли гульк -аж в степ широкий Суне злючая зима (Гл., Вибр., 1951, 81).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | злючий | злюча | злюче | злючі |
Родовий | злючого | злючої | злючого | злючих |
Давальний | злючому | злючій | злючому | злючим |
Знахідний | злючий, злючого | злючу | злюче | злючі, злючих |
Орудний | злючим | злючою | злючим | злючими |
Місцевий | на/у злючому, злючім | на/у злючій | на/у злючому, злючім | на/у злючих |