змокрілий
ЗМОКРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змокріти. Один з робітників, простоволосий, кремезний юнак у змокрілій від поту майці, поклав свою засмальцьовану, розвинуту в роботі руку на Хомине сідло (Гончар, III, 1959, 425); Змокрілі в одну мить, коні неспокійно переминались з ноги на ногу, гнулися під дощем (Збан., Переджнив'я, 1960, 255); // у знач. прикм. Вітер гуляв полями змокрілими, Негідь, тумани несе (Гр., І, 1963, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змокрілий | змокріла | змокріле | змокрілі |
Родовий | змокрілого | змокрілої | змокрілого | змокрілих |
Давальний | змокрілому | змокрілій | змокрілому | змокрілим |
Знахідний | змокрілий, змокрілого | змокрілу | змокріле | змокрілі, змокрілих |
Орудний | змокрілим | змокрілою | змокрілим | змокрілими |
Місцевий | на/у змокрілому, змокрілім | на/у змокрілій | на/у змокрілому, змокрілім | на/у змокрілих |