змітати
ЗМІТАТИ, аю, аєш, недок., ЗМЕСТИ, змету, зметеш, док., переж. 1. Метучи, стираючи, видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг і т. ін. Вона.. сіла на оксамитову канапку й ніби пірнула в поросі, котрого не змітали й не струшували вже, може, тиждень або й два (Н.-Лев., IV, 1956, 235); Явдоха виходить з хати з віником у руці й змітає з порога сміття (Чорн., Визвол. земля, 1950, 180); Маруся усе прибрала і з стола теж бережно змела, і усі крихти, і кісточки, і лушпиння з яєць повкидала у піч (Кв.-Осн., II, 1956, 68); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипав на щоки. Але Вікторія не може підвести руки (Хижняк, Тамара, 1959, 257); // Обмітаючи, струшуючи і т. ін., очищати що-небудь від чогось. Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати її [одежу] (Мирний, IV, 1955, 125); Степанида тим часом змела хусткою лаву і засмучена мовчала (Барв., Опов.., 1902, 124); // Переміщати, відносити куди-небудь своїм рухом (звичайно про вітер). Без будь-яких перепон шугав тут вітер, женучи по горбах білі, холодні сувої снігу, змітаючи його в яри та низини (Шиян, Баланда, 1957, 10); Чорніла вогка земля і жовтів пісок, бо недавня буря змела тонку пелену нерясного снігу (Донч., Вибр., 1948, 47).
2. перен., фам. З'їдати все, нічого не залишаючи. Він підсував мені тарілку за тарілкою, а я змітала все з них, як мітлою (Вільде, Сестри.., 1958, 543); Магера справді перестав балакати й почав їсти помалу і з увагою. Казав собі ще дати капусти, змів із тарілки всі пироги (Мак., Вибр., 1954, 197).
3. перен. Убивати, знищувати кого-небудь, класти край існуванню чого-небудь, позбуватися чогось. Вояки, не дбаючи ні про які умови й переговори, взяли собі за ціль гвардійців.. і почали змітати одного по одному влучними вистрілами (Фр., IV, 1951, 156); Пожари змітали села (Рильський, II, 1956, 31); Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (Граб., 1, 1959, 397); Якщо імперіалістичні безумці розв'яжуть війну, миролюбні сили зметуть і поховають імперіалізм (Ком. Укр., 3, 1961, 48).
@ Змітати (змести) з лиця землі див. земля; Як (ніби, наче, неначе, немов і т. ін. ) вітром змело, безос.- те саме, що Як (ніби, наче, неначе, мов, немов, мовби) вітром здуло (див. здувати). Пролунала команда до бою. Пілота наче вітром змело (Ю. Янов,, І, 1954, 49).
4. Метучи, збирати, згрібати що-небудь в одну купу. -Достається і писачкам.. То на конюшенний двір, то у вівчарню, щоб скрізь гнійок до купок змітали та гори насипали (Кв.-Осн., II, 1956, 249); От лежить на полиці останній буханець хліба, а в діжі, де була мука, лиш пилочок біліє насподі, може, змете баба на галушки (Коцюб., І, 1955, 87); Їж, Ливоне, той хліб, що змели з вівсюгом на току (Мал., Звенигора, 1959, 127).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змітаю | змітаємо |
2 особа | змітаєш | змітаєте |
3 особа | змітає | змітають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змітатиму | змітатимемо |
2 особа | змітатимеш | змітатимете |
3 особа | змітатиме | змітатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змітав | змітали |
Жіночий рід | змітала | |
Середній рід | змітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змітаймо | |
2 особа | змітай | змітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | змітаючи | |
Минулий час | змітавши |