зміцнілий
ЗМІЦНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зміцніти.
2. у знач. прикм. Який загартувався фізично, укріпив здоров'я; здоровий. Запах життя, здоров'я, землі сп'янив ще не зовсім зміцнілу Марину (Дмит., Наречена, 1959, 169); * Образно. Берези білі Зросли, стоять високі та зміцнілі, І молодняк долину обгорта (Дор., Тобі, народе.., 1959, 81); // Який став мужнішим, твердішим. Одкашлявся старий. Поважно нахмурив брови, по-новому зашуміли струни... Залунав зміцнілий голос (Вас., Вибр., 1950, 195).
3. у знач. прикм., перен. Більш надійний, постійний, тривалий. Відображенням зміцнілої бойової дружби російського і українського народів була і безприкладна в історії одинадцятимісячна оборона Севастополя під час Кримської війни 1853-1856 рр. (Ком. Укр., 5, 1967, 66).
4. у знач. прикм. Більш розвинутий, могутніший, впливовіший. Не ослабленою, як на те надіялись вороги, а ще більш могутньою і зміцнілою вийшла соціалістична держава з війни (Іст. укр. літ., II, 1956, 374).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зміцнілий | зміцніла | зміцніле | зміцнілі |
Родовий | зміцнілого | зміцнілої | зміцнілого | зміцнілих |
Давальний | зміцнілому | зміцнілій | зміцнілому | зміцнілим |
Знахідний | зміцнілий, зміцнілого | зміцнілу | зміцніле | зміцнілі, зміцнілих |
Орудний | зміцнілим | зміцнілою | зміцнілим | зміцнілими |
Місцевий | на/у зміцнілому, зміцнілім | на/у зміцнілій | на/у зміцнілому, зміцнілім | на/у зміцнілих |