зміюка
ЗМІЮКА, и, ж., розм. Те саме, що змія. Чабан прокинувся - аж перед ним Гадюка, Він києм бух - і витяглась зміюка (Гл., Вибр., 1957, 193); [Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Кроп., II, 1958, 276); * Образно. І ширшають крові, мов океани, плями... То все ворожа кров... «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Сос., II, 1958. 465); * У порівн. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки (Ткач, Арена, 1960, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зміюка | зміюки |
Родовий | зміюки | зміюк |
Давальний | зміюці | зміюкам |
Знахідний | зміюку | зміюк |
Орудний | зміюкою | зміюками |
Місцевий | на/у зміюці | на/у зміюках |
Кличний | зміюко | зміюки |