знадний
ЗНАДНИЙ, а, е. Те саме, що знадливий. Перед очима - зелена керсетка, червона спідниця, знадний з усмішкою погляд (Мирний, І, 1949, 129); Весь світ даровано людині,- Благословенні ж ви стократ, І руки, крила лебедині, І знадних поглядів агат! (Рильський, Мости, 1948, 75); Дід Максим красномовним рухом показав на знадну синю смужку далекого лісу (Збан., Єдина, 1959, 357).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знадний | знадна | знадне | знадні |
Родовий | знадного | знадної | знадного | знадних |
Давальний | знадному | знадній | знадному | знадним |
Знахідний | знадний, знадного | знадну | знадне | знадні, знадних |
Орудний | знадним | знадною | знадним | знадними |
Місцевий | на/у знадному, знаднім | на/у знадній | на/у знадному, знаднім | на/у знадних |