знайомець
ЗНАЙОМЕЦЬ, мця, ч., розм. Знайома людина; протилежне незнайомець. Михайло подружився з сім'єю Свистьольників, з бабусею; знайшлися й інші знайомці в селі (Збан., Сеспель, 1961, 387); Линув зненацька дощ, ..і вони мусили шукати чимдуж якогось сховку - завернули до одного селянина, спільного свого знайомця і приятеля (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 376).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знайомець | знайомці |
Родовий | знайомця | знайомців |
Давальний | знайомцеві, знайомцю | знайомцям |
Знахідний | знайомця | знайомців |
Орудний | знайомцем | знайомцями |
Місцевий | на/у знайомці, знайомцеві | на/у знайомцях |
Кличний | знайомцю | знайомці |