зневажений
ЗНЕВАЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зневажити. Гірке життя під канчуком ворожим, ..Зневажене невільницьким ярмом... (Стар., Поет. тв., 1958, 63); Родіон бував - маленький чоловік - Зневажений не раз, а інколи то й битий (Рильський, Поеми, 1957, 235); Жодна ділова пропозиція, яку подає комуніст з трибуни звітно-виборчих зборів, не може бути забутою, зневаженою (Рад. Укр., 16. XI 1948, 3); // у знач. прикм. В 1648 році повстання перекинулося з Запорозької Січі на всю Україну. Весь український народ став на захист своїх зневажених прав (Довж., III, 1960, 77); Учора ввечері він заступився за зневажену жінку, а сьогодні вже в темниці за те тільки, що не підкорився капралові (Гжицький, У світ.., 1960, 213).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зневажений | зневажена | зневажене | зневажені |
Родовий | зневаженого | зневаженої | зневаженого | зневажених |
Давальний | зневаженому | зневаженій | зневаженому | зневаженим |
Знахідний | зневажений, зневаженого | зневажену | зневажене | зневажені, зневажених |
Орудний | зневаженим | зневаженою | зневаженим | зневаженими |
Місцевий | на/у зневаженому, зневаженім | на/у зневаженій | на/у зневаженому, зневаженім | на/у зневажених |