зневірятися
ЗНЕВІРЯТИСЯ, яюся, яєшся і рідко ЗНЕВІРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗНЕВІРИТИСЯ, рюся, ришся, док. 1. Втрачати віру у кого-, що-небудь, розчаровуватися в комусь, чомусь. [Немилов:] Немає гіршого горя, ніж зневірятись у тих, кому ще вчора вірив (Коч., II, 1956, 209); Та хоч і як ти мучився в неволі, Хоч і якого лиха зазнавав, - Ти не коривсь і не клонивсь недолі, Не зневірявсь у боротьбі ніколи, Ні разу зброї з рук не випускав! (Вирган, В розп. літа, 1959, 23); Фашисти цілили в найсокровенніше - гідність, принижували, топтали її. Але й у найтяжчих випробуваннях радянська жінка не схиляла голови, не зневірювалась (Літ. Укр., 8.V 1964, 3); Бідний митець! Він зневірився в людях! У глушині, самотний, 3 гордим, холодним презирством у грудях Жив він забутий, смутний (Л. Укр., І, 1951, 342); [Наталя:] Не вірю я, не хочу вірити, щоб він мертвий був! [Василина:] Колись і я так думала, а тепер уже годі,- зневірилася! (Гр., II, 1963, 536).
2. тільки док., кому, рідко. Не користуватися довір'ям у кого-небудь. - Ви, мамо,- кажу,- своїми вигадками й батька засмучуєте; мене й його заплямували, і рідна дитина вам уже зневірилась (Барв., Опов.., 1902, 239); - Зневірився він мені, дочко. Коли б ти знала, як він мені зневірився! (Мирний, І, 1954, 221).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зневіряюся | зневіряємося |
2 особа | зневіряєшся | зневіряєтеся |
3 особа | зневіряється | зневіряються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зневірятимуся | зневірятимемося |
2 особа | зневірятимешся | зневірятиметеся |
3 особа | зневірятиметься | зневірятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зневірявся | зневірялися |
Жіночий рід | зневірялася | |
Середній рід | зневірялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зневіряймося | |
2 особа | зневіряйся | зневіряйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зневіряючись | |
Минулий час | зневірявшись |