знедолений
ЗНЕДОЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знедолити. Пригляньмось до нашого люду, Як сум йому очі охмарив! Знедолений ладом ворожим, Він працею держить всі стани... (Граб., І, 1959, 367); Своє щастя знедолений раніше казахський народ здобув на шляху, вказаному Великим Жовтнем, в братерській сім'ї народів Радянської країни (Ком. Укр., 9, 1965, 69).
2. у знач. прикм. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; бідний, нещасний. - Боги на високому небі, люди на широкій землі, та поможіть же мені, рятуйте мене, поверніть мені сина-синочка!.. Від самого серця йшли прості слова, плакала, квилила обікрадена, знедолена матір (Скл., Святослав, 1959, 273); На початку тридцятих років над знедоленою Іспанією повіяло, нарешті, вітром свободи (Галан, Перед лицем фактів, 1949, 90); // у знач. ім. знедолений, ного, ч.; знедолена, ної, ж. Про нещасну, бідолашну людину. Помисли, чистота душ знедолених лишились незайманими, вірними самим собі (Збан., Єдина, 1959, 183).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знедолений | знедолена | знедолене | знедолені |
Родовий | знедоленого | знедоленої | знедоленого | знедолених |
Давальний | знедоленому | знедоленій | знедоленому | знедоленим |
Знахідний | знедолений, знедоленого | знедолену | знедолене | знедолені, знедолених |
Орудний | знедоленим | знедоленою | знедоленим | знедоленими |
Місцевий | на/у знедоленому, знедоленім | на/у знедоленій | на/у знедоленому, знедоленім | на/у знедолених |