знеможений
ЗНЕМОЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знемогти 2. Починало сіріти.., а Левантина ще не спала, знеможена без краю своїми думками (Гр., II, 1963, 266); Знеможений безсонною ніччю і тривогою незвичайної подорожі, він задрімав (Коцюба, Перед грозою, 1958, 10).
2. у знач. прикм. Який знеміг, знемігся від чого-небудь; змучений, втомлений, безсилий. Блідий, як смерть, знеможений, він ледве тримався на ногах (Добр., Очак. розмир, 1965, 364); [Пшеменський:] Я почуваю себе дуже знеможеним, я хочу зовсім відпочити від усіх діл... (Коч., І, 1956, 71); Знеможені пасажири поховалися в холодок, але й там умлівали від спеки (Панч, Ерік.., 1950, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знеможений | знеможена | знеможене | знеможені |
Родовий | знеможеного | знеможеної | знеможеного | знеможених |
Давальний | знеможеному | знеможеній | знеможеному | знеможеним |
Знахідний | знеможений, знеможеного | знеможену | знеможене | знеможені, знеможених |
Орудний | знеможеним | знеможеною | знеможеним | знеможеними |
Місцевий | на/у знеможеному, знеможенім | на/у знеможеній | на/у знеможеному, знеможенім | на/у знеможених |