знущання
ЗНУЩАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. знущатися. Хлоп і подумати не смів, Щоб проти панського бажання Робити щось, а як не міг Знести неволі та знущання, То кидав все, в чужину біг (Фр., X, 1954, 282); В кількох словах він переказав розповідь вітробалчан про лободу в хлібі, про знущання над солдатками, над біднотою, про «холодну» при волості (Головко, II, 1957, 630).
2. Зла насмішка, глузування. П'ять довгих років старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському, гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого пана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4); Піонери колгоспного руху пам'ятають, як шипіла куркульня, яким градом знущань осипала вона їх голови (Рад. Укр., 26.VІІ 1957, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знущання | знущання |
Родовий | знущання | знущань |
Давальний | знущанню | знущанням |
Знахідний | знущання | знущання |
Орудний | знущанням | знущаннями |
Місцевий | на/у знущанні | на/у знущаннях |
Кличний | знущання | знущання |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знущання | знущання |
Родовий | знущання | знущань |
Давальний | знущанню | знущанням |
Знахідний | знущання | знущання |
Орудний | знущанням | знущаннями |
Місцевий | на/у знущанні | на/у знущаннях |
Кличний | знущання | знущання |