зозулин
ЗОЗУЛИН, а, е. Прикм. до зозуля. Листків зеленії вуста солодке шлють зітхання... І лічить радості літа зозулине кування (Сос., Солов. далі, 1956, 26); Левко.. спідлоба вивчає веснянкувате обличчя Матвія, сміється в душі: не обличчя, а зозулине яйце (Стельмах, І, 1962, 93); // Такий, як у зозулі. [Молодиці й дівчата (жалібно) :] Ой, коли б ми, нещасливі, Зозулині крила мали, То б ми з вами, козаками, День і ніч літали (Н.-Лев., II, 1956, 445).
^ Зозулин льон див. льон; Зозулині сльози (Listera) - трав'яниста рослина з гронами дрібних зеленувато-жовтуватих квітів.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зозулин | зозулина | зозулине | зозулині |
Родовий | зозулиного | зозулиної | зозулиного | зозулиних |
Давальний | зозулиному | зозулиній | зозулиному | зозулиним |
Знахідний | зозулин, зозулиного | зозулину | зозулине | зозулині, зозулиних |
Орудний | зозулиним | зозулиною | зозулиним | зозулиними |
Місцевий | на/у зозулиному, зозулинім | на/у зозулиній | на/у зозулиному, зозулинім | на/у зозулиних |