зоставлений
ЗОСТАВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до зоставити. Яким майнув у кімнату і довгенько не виходив до гостей. Зоставлене йому місце за столом дожидало його (Н.-Лев., І, 1956, 190); У городі гурки [огірки], на насіння зоставлені, жовтіють (Вовчок, І, 1955, 216); Сівши в кінці стола під портретом командора, проти чільного місця, зоставленого порожнім, подає [Анна] знак слугам, щоб частували гостей (Л. Укр., III, 1952, 403); // зоставлено, безос. присудк. сл. Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур'яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку, але скілька кривих дерев з червоною корою зоставлено зрідка по ній (Л. Укр., III, 1952, 124).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зоставлений | зоставлена | зоставлене | зоставлені |
Родовий | зоставленого | зоставленої | зоставленого | зоставлених |
Давальний | зоставленому | зоставленій | зоставленому | зоставленим |
Знахідний | зоставлений, зоставленого | зоставлену | зоставлене | зоставлені, зоставлених |
Орудний | зоставленим | зоставленою | зоставленим | зоставленими |
Місцевий | на/у зоставленому, зоставленім | на/у зоставленій | на/у зоставленому, зоставленім | на/у зоставлених |