зрана
ЗРАНА, присл., розм. 1. Те саме, що зранку. Зрана на землі на гіллях приморозь (Вовчок, VI, 1956, 304); Не віднести б це [книжки] до якої хати, попрохати, щоб задержали в себе через ніч, а завтра зрана вона забіжить і забере? (Коб., III, 1956, 353);- Сестронько, голубонько,- розпачливо гукнула вона,- куди це ти вибралася зрана?! (Ю. Янов., Мир, 1956, 95).
2. рідко. Раніше ніж треба, передчасно. О, завіщо мене згубила доля? О, завіщо природа викида Мене на віки з життєвого поля, В сумну могилу зрана уклада? (Граб., І, 1959, 282).