зруйнування
ЗРУЙНУВАННЯ, я, с. Дія за знач. зруйнувати і зруйнуватися. [Зінько (сам) :] Розгардіяш пішов у нашій сім'ї! Куди не скинь оком, все пішло.. на зруйнування (Кроп., II, 1958, 217); Нечуваний по темпу, незрівнянний по героїзму кількадобовий марш бронетанкових частин Рибалка, Лелюшенка, Кравченка досяг своєї мети: Прагу було врятовано від зруйнування, а мешканців її - від загибелі (Гончар, III, 1959, 445).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зруйнування | зруйнування |
Родовий | зруйнування | зруйнувань |
Давальний | зруйнуванню | зруйнуванням |
Знахідний | зруйнування | зруйнування |
Орудний | зруйнуванням | зруйнуваннями |
Місцевий | на/у зруйнуванні | на/у зруйнуваннях |
Кличний | зруйнування | зруйнування |