зуав
ЗУАВ, а, ч., іст. 1. Солдат французьких колоніальних військ, які комплектувалися з північноафриканців і добровольців-французів. Шепче присмерк бананових дерев. Все ближче плеще гуща трав... А коли в небо вдарив рев [вибуху], - Вартовий прокинувся зуав (Бажан, Вибр., 1940, 30).
2. Солдат найманих стрілецьких частин в армії султанської Туреччини.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зуав | зуави |
Родовий | зуава | зуавів |
Давальний | зуавові, зуаву | зуавам |
Знахідний | зуава | зуавів |
Орудний | зуавом | зуавами |
Місцевий | на/у зуаві, зуавові | на/у зуавах |
Кличний | зуаве | зуави |