зуспіти
ЗУСПІТИ, ію, ієш, док., діал. 1. неперех. Встигнути. [Пріська:] Нема йому [Петрові], бідному, спокою!.. Коли то ж, коли нанесе його господь до нас - на хвилиночку ту... не зуспієш надивитися, словом перекинутися, як уже й назад їде... (Мирний, V, 1955, 159).
2. перех. Зустріти, застати. [Іван:] Як ось багатир почав за тією дівкою зорити; і де б то він її не зуспів: чи на вулиці, чи на роботі - лізе їй у вічі та й лізе (Кроп., І, 1958, 83).
3. неперех. Несподівано з'явитися. І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата - Та до неї, ухопили, Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали (Шевч., І, 1963, 359).
Нещастя (горе і т. ін. ) зуспіло кого - з кимось трапилося нещастя, когось спіткало горе і т. ін.[Хома (до народу) :] Люде добрі! Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? (К.-Карий, II, 1960, 222).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зуспію | зуспіємо |
2 особа | зуспієш | зуспієте |
3 особа | зуспіє | зуспіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зуспів | зуспіли |
Жіночий рід | зуспіла | |
Середній рід | зуспіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зуспіймо | |
2 особа | зуспій | зуспійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зуспівши |