зчарувати
ЗЧАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Те саме, що зачарувати. Скривдили бідного сироту вороженьки лихії, бодай їм долі не було. Дання якесь дали парубкові, зчарували, а тепер знущаються! (Коцюб., І, 1955, 25); - Пам'ятаю, як у гаю Ти своїм чудовим співом Зчарував усю громаду (Л. Укр., І, 1951, 371); Артисти ми - сьогодні в клубі грою Зчаруєм наших друзів-глядачів, А завтра там, на луках, за горою Почуєте за трактором наш спів (Ус., Листя.., 1956, 34).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зчарую | зчаруємо |
2 особа | зчаруєш | зчаруєте |
3 особа | зчарує | зчарують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зчарував | зчарували |
Жіночий рід | зчарувала | |
Середній рід | зчарувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зчаруймо | |
2 особа | зчаруй | зчаруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зчарувавши |