зятьок
ЗЯТЬОК, тька, ч., фам. Пестл. до зять. - Щасливо, матусю... -сказала тихо [Таня].. А зимою і саму ждіть в гості. Не пізніше. - Та не саму, а з зятьком, - жартівливо поправила Клава (Ряб., Жайворонки, 1957, 119); // зневажл.- Воно таки якби дочка йшла за богослова, то не жаль було б і заходу! А цей латаний зятьок нехай пробачає (Н.-Лев., І, 1956, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зятьок | зятьки |
Родовий | зятька | зятьків |
Давальний | зятькові, зятьку | зятькам |
Знахідний | зятька | зятьків |
Орудний | зятьком | зятьками |
Місцевий | на/у зятьку, зятькові | на/у зятьках |
Кличний | зятьку | зятьки |