казан
КАЗАН, а, ч. 1. Металева переважно округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води тощо; котел, чавун. Смола там в пеклі клекотіла і грілася все в казанах (Котл., І, 1952, 134); Кухарі насипали з великих казанів у миски борщ (Н.-Лев., II, 1956, 208); На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (Томч., Готель.., 1960, 286).
2. перен., жарт. Про голову людини. [Катерина:] Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Об його казан шаблі ламались, а не то що дрючок (Корн., І, 1955, 306).
3. Закрита посудина для перетворення води в пару. Паровий казан.
4. перен. Повне оточення великого ворожого угруповання (під час війни). Товк [сержант] у численних казанах гітлерівську чуму (Ю. Янов., Мир, 1956, 29); - Саме на той час наші біля Корсуня та й тут поблизу німцям казана влаштували (Коз., Листи.., 1967, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | казан | казани |
Родовий | казана | казанів |
Давальний | казанові, казану | казанам |
Знахідний | казан | казани |
Орудний | казаном | казанами |
Місцевий | на/у казані | на/у казанах |
Кличний | казане | казани |
казаний
КАЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до казати; // у знач. ім. казане, ного, с. Те, про що йде мова. Казаному кінця нема (Номис, 1864, № 4525); // казано, безос. присудк сл. Прийшов Хвесько до батька та й просить, як йому казано (Стор., І, 1957, 36); Гаїнка чула все, що про неї казано (Гр., II, 1963, 433).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | казаний | казана | казане | казані |
Родовий | казаного | казаної | казаного | казаних |
Давальний | казаному | казаній | казаному | казаним |
Знахідний | казаний, казаного | казану | казане | казані, казаних |
Орудний | казаним | казаною | казаним | казаними |
Місцевий | на/у казаному, казанім | на/у казаній | на/у казаному, казанім | на/у казаних |