калачики
КАЛАЧИКИ, ів, мн. 1. Багаторічна рослина родини мальвових із рожевими або червоними квітками. Воли,.. де не вздрять калачики або ромен і усякий бур'янець, то там і пасуться... (Кв.-Осн., II, 1956, 172); Від економії залишилось непривітне згарище, а хутко й воно заросло лободою та густими калачиками (Мик., II, 1957, 174).
2. Хатні квіти; герань. У багатьох вікнах цвітуть калачики (Шиян, Вибр., 1947, 22); На високих зелених столиках квіти - тут і калачики, і айстри, і колючі химерні кактуси (Донч., IV, 1957, 374).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | калачики | |
Родовий | калачиків | |
Давальний | калачикам | |
Знахідний | калачики | |
Орудний | калачиками | |
Місцевий | на/у калачиках | |
Кличний | калачики |
калачик
КАЛАЧИК, а, ч. 1. Зменш. до калач. Обносять [частують] якимись сухими калачиками, печеними для економії вдома з 2 сорту муки (Коцюб., III, 1956, 425).
2. у знач. присл. калачиком. Як калачик; на зразок кільця. Коси калачиком лежали на голові (Мирний, III, 1954, 176); В кімнаті на ліжку, згорнувшись калачиком, міцно спить Яринка (Кучер, Трудна любов, 1960, 364).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | калачик | калачики |
Родовий | калачика | калачиків |
Давальний | калачикові, калачику | калачикам |
Знахідний | калачик | калачики |
Орудний | калачиком | калачиками |
Місцевий | на/у калачику | на/у калачиках |
Кличний | калачику | калачики |