калька
КАЛЬКА, и, ж. 1. спец. Прозорий папір або тонка тканина, що накладається на креслення чи малюнок для точного копіювання. Гречаний розгорнув креслярський сувій кальки (Рибак, Час.., 1960, 188); // Копія креслення, малюнка на тонкому папері. Іноді він одривався від кальки, і тоді Ніна, яка працювала в сусідній кімнаті, чула важкі повільні кроки (Донч., V, 1957, 243).
2. лінгв. Слово або вислів, утворені способом калькування. Калька.. - слово (або окремий вираз), утворене шляхом копіювання того самого способу, яким воно було створене в іншій мові, тобто буквальний переклад морфологічних елементів слова (або виразу) із збереженням його структури й порядку розташування складових частин (Сл. лінгв. терм., 1957, 77); Калька не тим страшна, що вона дослівна, а тим, що вона суконна (Кундзич, Діези.., 1956, 107).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | калька | кальки |
Родовий | кальки | кальок |
Давальний | кальці | калькам |
Знахідний | кальку | кальки |
Орудний | калькою | кальками |
Місцевий | на/у кальці | на/у кальках |
Кличний | калько | кальки |