кам'яніти
КАМ'ЯНІТИ, рідко КАМЕНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати твердим, як камінь (у 1, 2 знач.).
2. перен. Ставати нерухомим, застиглим. Хуса каменіє з жаху (Л. Укр., III, 1952, 179); Під гарну музику та спів Я в чарівній задумі кам'янів (Крим., Вибр., 1965, 30); Нагло Юра змінюється весь. Кулаки розтискуються, кров вертає до лиця, очі кам'яніють (Смолич, II, 1958, 30); // Стояти нерухомо. Пари [в танці] довгою мальовничою смугою потяглися до відчинених дверей, де кам'яніли двома монументами стрункі челядники (Тулуб, Людолови, І, 1957, 95).
3. перен. Ставати байдужим, нечулим. Усе мінилось; я марнів [у в'язниці], Серед каміння кам'янів, Не чув, не думав... (Граб., І, 1959, 406).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кам'янію | кам'яніємо |
2 особа | кам'янієш | кам'янієте |
3 особа | кам'яніє | кам'яніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кам'янітиму | кам'янітимемо |
2 особа | кам'янітимеш | кам'янітимете |
3 особа | кам'янітиме | кам'янітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кам'янів | кам'яніли |
Жіночий рід | кам'яніла | |
Середній рід | кам'яніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кам'яніймо | |
2 особа | кам'яній | кам'янійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кам'яніючи | |
Минулий час | кам'янівши |