картання
КАРТАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. картати. Розв'язання цих проблем у кіно я мислю собі в основному не через картання пороків, вад, а головно через позитивний приклад (Довж., III, 1960, 206); Не слід забувати, що ствердження реальної краси може бути не тільки в уславленні, але й у гнівному картанні того, що спотворює її велич (Вітч., 10, 1963, 203).
2. Гострий докір, лайка; кара (у 1 знач.), мука. Де тільки нагороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь (Л. Укр., І, 1951, 241).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | картання | картання |
Родовий | картання | картань |
Давальний | картанню | картанням |
Знахідний | картання | картання |
Орудний | картанням | картаннями |
Місцевий | на/у картанні | на/у картаннях |
Кличний | картання | картання |