кахлі
КАХЛІ, ів, мн. (одн. кахель, хля, ч.; кахля, і, ж. ). Керамічні плитки для личкування печей, стін будівель і т. ін. Піч була з зелених водолазьких кахлів (Кв.-Осн., II, 1956, 320); Піч і стіни до половини викладені бездоганною, сніжно-білою кахлею (Вільде, Пов. і опов., 1949, 254); У Києві в XVII столітті переважали типи ліпних кахлів, политих зеленою або коричневою поливою (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 81).
кахель
КАХЕЛЬ див. кахлі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кахель | кахлі |
Родовий | кахлю | кахлів |
Давальний | кахлеві, кахлю | кахлям |
Знахідний | кахель | кахлі |
Орудний | кахлем | кахлями |
Місцевий | на/у кахлі | на/у кахлях |
Кличний | кахлю | кахлі |
кахля
КАХЛЯ див. кахлі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кахля | кахлі |
Родовий | кахлі | кахель |
Давальний | кахлі | кахлям |
Знахідний | кахлю | кахлі |
Орудний | кахлею | кахлями |
Місцевий | на/у кахлі | на/у кахлях |
Кличний | кахле | кахлі |