квапно
КВАПНО, розм. Присл. до квапний 1. Все це вона говорила байдужно, квапно, монотонно, мов пересипувала щось з одної [однієї] руки в другу (Коб., III, 1956, 397); Квапно відстебнув [Рязанов] від паска вибухівку, дістав з гумового мішечка підривний патрон (Логв., Давні рани, 1961, 47); // у знач. присудк. сл. Молодиці квапно було, бо маленька дитина вдома лишилась (Кобр., Вибр., 1954, 155).
@ Квапно діється (діялось) кому - хто-небудь поспішає (поспішав); спішна справа в когось. Квапно діялось Леонові. Він хотів завтра скінчити цілий ладунок церезину (Фр., V, 1951, 439).