кволість
КВОЛІСТЬ, лості, ж. Стан і властивість за знач. кволий. У Євгенії Григорівни тихо закрутилась голова, незрозуміла кволість тягарем повисла на руках і ногах (Донч., V, 1957, 305); Анатолій подолав кволість, що згинала коліна, валила з ніг (Руд., Остання шабля, 1959, 229); - Помилка!.. Адже тисячі дурнів, отаких, як я, століття повторюють її. А через що? Через косність розуму, через кволість духу (Довж., І, 1958, 432); Кволість думки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кволість | кволості |
Родовий | кволості, кволости | кволостей |
Давальний | кволості | кволостям |
Знахідний | кволість | кволості |
Орудний | кволістю | кволостями |
Місцевий | на/у кволості | на/у кволостях |
Кличний | кволосте | кволості |