квітникар
КВІТНИКАР, я, ч. Той, хто вирощує квіти. Садівники й квітникарі господарства готуються до масових весняних посадок (Веч. Київ, 2. IV 1957, 1); Біля сільського стадіону демонструють своє мистецтво квітникарі села (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | квітникар | квітникарі |
Родовий | квітникаря | квітникарів |
Давальний | квітникареві, квітникарю | квітникарям |
Знахідний | квітникаря | квітникарів |
Орудний | квітникарем | квітникарями |
Місцевий | на/у квітникарі, квітникареві | на/у квітникарях |
Кличний | квітникарю | квітникарі |