керн
КЕРН, а, ч. 1. гірн. Круглий стовпчик гірської породи, який одержують під час колонкового буріння свердловин. Мили у воді круглі стовпчики породи - керни, розкладали їх на траві, розглядали під бінокуляром, вивчали тріщини (Наука.., 7, 1967, 10); Вони [геологи] вивчали й детально описували взяті на підвладних їм вишках керни - проби порід і надсилали їх для хімічного аналізу до лабораторії (Дмит., Розлука, 1957,191).
2. техн. Крапка, зроблена кернером на деталі під час розмічування її.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | керн | керни |
Родовий | керна | кернів |
Давальний | кернові, керну | кернам |
Знахідний | керн | керни |
Орудний | керном | кернами |
Місцевий | на/у керні | на/у кернах |
Кличний | керне | керни |