кицька
КИЦЬКА, и, ж., розм. Те саме, що кішка. Кицьки дома немає, За мишами ганяє (Чуб., V, 1874, 193); - Хочеш, - запитав Юра в Юзека, - ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Смолич, II, 1958, 75); * У порівн. Вона [жінка] в нього догадлива, ревнива і дряпається, мов кицька (Стельмах, Хліб.., 1959, 271).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кицька | кицьки |
Родовий | кицьки | кицьок |
Давальний | кицьці | кицькам |
Знахідний | кицьку | кицьок |
Орудний | кицькою | кицьками |
Місцевий | на/у кицьці | на/у кицьках |
Кличний | кицько | кицьки |