кличка
КЛИЧКА, и, ж. 1. Назва, ім'я, дане тварині. Він одразу згадав, що в нього є автомат, що в нього є кінь з кличкою Мудрий (Гончар, III, 1959, 456).
2. Прізвисько, дане людині для конспірації. «Хлопець, видно, бувалий, обережний», з задоволенням подумав я, але все ж відрекомендувався не своїм власним прізвищем, а кличкою: - Командир Степан Кравець (Збан., Ліс. красуня, 1955, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кличка | клички |
Родовий | клички | кличок |
Давальний | кличці | кличкам |
Знахідний | кличку | клички |
Орудний | кличкою | кличками |
Місцевий | на/у кличці | на/у кличках |
Кличний | кличко | клички |