клопітний
КЛОПІТНИЙ, а, е. 1. Те саме, що клопітливий. Іван клопітний чоловік (Сл. Гр.); Деякі гості опинилися формально в клопітнім стані супроти цього проекту (Фр., VI, 1951, 213): Кожного разу, коли він повертався після клопітного дня додому, коли надходила ніч, самотність гнітила його (Цюпа, Вічний вогонь. 1960, 80); // Який тривожить, хвилює. Кілька ночей йому губився сон від клопітних думок (Ле, Мої листи, 1945, 160); // Спричинений турботою. Над його довгим тонким носом залягли клопітні зморшки (Добр., Ол. солдатики, 1961, 114).
2. Який вимагає багато уваги, часу, зусиль, терпіння.- Клопітна тільки служба. Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (Мирний, III, 1954, 271); [Суслаєв:] Любов... любов... Я не думав, що це така клопітна річ. То в театр, то за місто, то на човні кататись. А коли ж працювати? (Коч., II, 1956, 226).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | клопітний | клопітна | клопітне | клопітні |
Родовий | клопітного | клопітної | клопітного | клопітних |
Давальний | клопітному | клопітній | клопітному | клопітним |
Знахідний | клопітний, клопітного | клопітну | клопітне | клопітні, клопітних |
Орудний | клопітним | клопітною | клопітним | клопітними |
Місцевий | на/у клопітному, клопітнім | на/у клопітній | на/у клопітному, клопітнім | на/у клопітних |