князювати
КНЯЗЮВАТИ, юю, юєш, недок., іст. Управляти князівством (у 1 знач.). В 1136 р., коли в Новгороді князював внук Володимира Мономаха - Всеволод Мстиславич, вибухло відкрите повстання (Іст. СРСР, І, 1956, 66); Дарма, що князював Роман у Галичі лише п'ять років, та знав його добре люд галицький (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 22).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | князюю | князюємо |
2 особа | князюєш | князюєте |
3 особа | князює | князюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | князюватиму | князюватимемо |
2 особа | князюватимеш | князюватимете |
3 особа | князюватиме | князюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | князював | князювали |
Жіночий рід | князювала | |
Середній рід | князювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | князюймо | |
2 особа | князюй | князюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | князюючи | |
Минулий час | князювавши |