козакувати
КОЗАКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. заст. Бути козаком (у 1, 2 знач.). - На Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! - сказав [Мирон] сам собі (Мирний, І, 1949, 180); Колись він козакував, був у неволі турецькій, але визволивсь відтіля (Гр., І, 1963, 344); Він давно покинув козакувати і за час моєї служби жодного аулу ханського не зруйнував (Ле, Наливайко. 1957, 24).
2. розм. Те саме, що парубкувати. - Чи ви напитали собі яку службу, чи й досі козакуєте та бурлакуєте? - спитав в Кованька Дунін-Левченко (Н.-Лев., І, 1956, 612); - Воно, звісно, для нього та дочки забагато [двох кімнат], та не буде ж він до смерті козакувати! (Дім., Ідол, 1961, 175).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | козакую | козакуємо |
2 особа | козакуєш | козакуєте |
3 особа | козакує | козакують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | козакуватиму | козакуватимемо |
2 особа | козакуватимеш | козакуватимете |
3 особа | козакуватиме | козакуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | козакував | козакували |
Жіночий рід | козакувала | |
Середній рід | козакувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | козакуймо | |
2 особа | козакуй | козакуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | козакуючи | |
Минулий час | козакувавши |