козацтво
КОЗАЦТВО, а, с. 1. Збірн. до козак 1-3. - Чи на те ж козацтво гинуло в неволі. Побивалось тяжко, шукаючи долі. Чи на те лилися кривавії ріки. Щоб усе пропало й забулось навіки? (Л. Укр., І, 1951, 19); Крикнув отаман в діброву: - На коні, козацтво, на коні! (Тич., І, 1957, 104); В пошуках людських резервів послав [Врангель] на Дон загін полковника Назарова, щоб спробував підняти по станицях козацтво (Гончар, II, 1959. 318).
2. Козацький стан. Він не крився ні від кого, що сам вийшов, з давнього козачого роду, ..що з козацтва викопала його доля (Мирний, III, 1954, 259); [Мартин:] Хлопам усе козацтва хочеться (Гр., II, 1963, 537).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | козацтво | козацтва |
Родовий | козацтва | козацтв |
Давальний | козацтву | козацтвам |
Знахідний | козацтво | козацтва |
Орудний | козацтвом | козацтвами |
Місцевий | на/у козацтві | на/у козацтвах |
Кличний | козацтво | козацтва |