козирнути
КОЗИРНУТИ1, ну, неш, док., карт., розм. Однокр. до козиряти1. Йому хочеться чимсь козирнути перед Васильком (Донч., V, 1957, 26); Треба віддати йому належне: умів так козирнути красивим слівцем, що воно одразу впливало (Минко, Моя Минківка, 1962, 92).
КОЗИРНУТИ2, ну, неш, док., розм. Однокр. до козиряти2. По-молодецькому злетівши з коня, він козирнув, дзенькнувши острогами (Ю. Янов., І, 1958, 144); Він [майор] вправно козирнув.. і відрапортував, що в штабі корпусу ніяких новин немає (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 44).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | козирну | козирнемо |
2 особа | козирнеш | козирнете |
3 особа | козирне | козирнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | козирнув | козирнули |
Жіночий рід | козирнула | |
Середній рід | козирнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | козирнімо | |
2 особа | козирни | козирніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | козирнувши |