коминок
КОМИНОК, нка, ч. 1. Зменш. до комин 1. Після вечері.. постелила мати на полу, а під коминком - Давидові (Головко, II, 1957, 23); Спить Лиска. Ніч. А вранці схопилась - та шмиг! - в коминок (Нех., Казки.., 1958, 67).
2. Кімнатна піч із широким отвором для палива та прямим димоходом. І внесло хлоп'я моторне Хмизу та скіпок; От взяли ми й затопили Теплий коминок (Щог., Поезії, 1958, 371); В коминку тріщить і гуде веселий огонь (Фр., VI, 1951, 363).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коминок | коминки |
Родовий | коминка | коминків |
Давальний | коминкові, коминку | коминкам |
Знахідний | коминок | коминки |
Орудний | коминком | коминками |
Місцевий | на/у коминку | на/у коминках |
Кличний | коминку | коминки |