комонник
КОМОННИК1, а, ч. (Succisa M. et K.). Дика трав'яниста рослина, що цвіте синьо-фіолетовим суцвіттям і використовується в медицині.
КОМОННИК2, а, ч., заст. Вершник. По полю мчались козаки. Поперед усіх поспішав Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ними ще з півдесятка комонників (П. Куліш, Вибр., 1969, 107); Старий патрицій пускає її [матрону] на своє місце, сам сідає коло комонника (Л. Укр., II, 1951, 527).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комонник | комонники |
Родовий | комонника | комонників |
Давальний | комонникові, комоннику | комонникам |
Знахідний | комонник, комонника | комонники, комонників |
Орудний | комонником | комонниками |
Місцевий | на/у комоннику | на/у комонниках |
Кличний | комоннику | комонники |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комонник | комонники |
Родовий | комоннику | комонників |
Давальний | комонникові, комоннику | комонникам |
Знахідний | комонник | комонники |
Орудний | комонником | комонниками |
Місцевий | на/у комоннику | на/у комонниках |
Кличний | комоннику | комонники |