конфіскація
КОНФІСКАЦІЯ, ї, ж. Примусове та безплатне забирання майна, грошей іт. ін. у приватної особи на користь держави. Конфіскація означає відчуження власності без відшкодування (Ленін, 6, 1949, 385); Боявся [бай] почути страшну відповідь - слова про конфіскацію його табунів (Донч., І, 1956, 116); // Вилучення з ужитку друкованих творів і т. ін., накладання на них арешту. Сконфіскував [прокурор] .. заледве десять [чисел газети], а й з них трьох конфіскацій суд не затвердив (Фр., VI, 1951, 231); Іван стояв коло столу і читав вирок суду в справі конфіскації першого номера журналу (Кол., Терен.., 1959, 290).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конфіскація | конфіскації |
Родовий | конфіскації | конфіскацій |
Давальний | конфіскації | конфіскаціям |
Знахідний | конфіскацію | конфіскації |
Орудний | конфіскацією | конфіскаціями |
Місцевий | на/у конфіскації | на/у конфіскаціях |
Кличний | конфіскаціє | конфіскації |